Як норми захищають будівлі від перегріву: Європа та Україна

Європейські будівельні норми десятиліттями формувалися навколо однієї головної кліматичної проблеми — як не втрачати тепло взимку. Тепер ситуація змінюється: дедалі частіше будівлю потрібно захищати ще й від надлишкового тепла влітку.

У 2026 році Air Infiltration and Ventilation Centre (AIVC) порівняв будівельні норми 19 країн і регіонів, щоб з'ясувати, наскільки вони готові до цієї нової реальності. Результат виявився неоднозначним: лише трохи більше половини досліджених юрисдикцій мають спеціальні методи або вимоги щодо оцінки перегріву житлових будівель, а менше половини прямо враховують ventilative cooling як спосіб боротьби з перегрівом.

Ще показовіший результат — лише п'ять із досліджених країн передбачають перевірку стійкості будівель до перегріву в умовах, що виходять за межі звичайного розрахункового сценарію.

Тобто проблема вже визнана, але єдиного підходу до неї в Європі поки немає.

Раніше Fasadinfo вже розповідав про нову європейську технічну специфікацію FprCEN/TS 18335:2026, яка формалізує підхід до проєктування ventilative cooling. Детальніше — у матеріалі «Європа змінює підхід до охолодження будівель: що це означає для вікон і фасадів».

Для Fasadinfo ми подивилися детальніше, як із літнім перегрівом працюють Німеччина, Польща, Італія, Іспанія та Україна.

Польща не входила до дослідження AIVC, тому її нормативні вимоги ми проаналізували окремо.

Німеччина: літній теплозахист потрібно довести розрахунком

Німецький підхід один із найбільш показових.

Законодавство прямо вимагає, щоб нова будівля була спроєктована таким чином, аби надходження сонячної енергії обмежувалося достатнім літнім теплозахистом.

Відповідність можна підтвердити за DIN 4108-2 через розрахунок показника сонячних надходжень. Альтернативний шлях — динамічне моделювання, яке має показати, що допустима кількість градусо-годин перегріву не перевищується.

Тобто питання ставиться не так: «чи є в будинку кондиціонер?», а інакше — чи достатньо сама архітектура та оболонка захищають приміщення від літньої спеки?

Для спрощеної процедури перевірки житлових будівель вимоги ще наочніші: частка вікон у критичному приміщенні обмежується, а вікна східної, південної та західної орієнтації повинні мати зовнішній сонцезахист із визначеною ефективністю.

І це важлива відмінність. Зовнішні жалюзі, ролети або інші системи затінення тут стають не декоративним доповненням до вікна, а частиною енергетичної концепції будівлі.

Польща: g-value уже є частиною нормативної логіки

Польський підхід простіший, але для віконної галузі дуже цікавий.

Діючі Warunki Techniczne встановлюють для вікон та інших прозорих огороджень вимогу до загального коефіцієнта пропускання сонячної енергії.

Він визначається як:

g = fC × gn,

де gn характеризує саме скління, а fC враховує зменшення сонячного випромінювання завдяки сонцезахисним пристроям.

У літній період отриманий показник для конструкцій, на які поширюється вимога, не повинен перевищувати 0,35.

Це принципово важливо: норматив оцінює не тільки теплоізоляцію вікна, але й те, скільки сонячної енергії воно пропустить усередину будівлі влітку.

Отже, виробник і проєктувальник мають працювати не лише з Uw та Ug, а й із сонячними характеристиками склопакета та системою затінення.

Італія: оцінюється літня сонячна площа вікон

Для країни з жаркішим кліматом проблема перегріву давно не теоретична.

Італійські вимоги передбачають розрахунок так званої еквівалентної літньої сонячної площі засклених елементів будівлі — Asol,est.

У розрахунок входять площа вікна, характеристики скління, зовнішнє затінення, сонцезахисні системи та кількість сонячного випромінювання залежно від орієнтації.

Отриманий показник співвідноситься з корисною площею будівлі та порівнюється з установленими граничними значеннями.

Іншими словами, велика площа скління сама по собі не є проблемою — проблемою стає неконтрольований приплив сонячної енергії через неї.

Цей підхід добре демонструє, наскільки тісно сучасне проєктування фасаду пов'язує архітектуру, скління і сонцезахист.

Іспанія: скільки сонця потрапить у будівлю саме в липні?

Іспанський Código Técnico de la Edificación використовує ще один цікавий підхід.

Для нових будівель, розширень, зміни призначення та реконструкцій, які охоплюють понад 25% теплової оболонки, визначається параметр qsol;jul — сонячні теплові надходження через оболонку будівлі у липні.

Для приватного житла граничне значення становить 2,0 кВт•год/м² на місяць, для інших будівель — 4,0 кВт•год/м².

При розрахунку враховуються характеристики скла, стаціонарне затінення та мобільні сонцезахисні пристрої.

Тобто іспанський норматив фактично ставить проєктувальнику дуже практичне питання:

скільки сонячної енергії реально потрапить усередину будівлі через її вікна в найкритичніший літній період?

А що в Україні?

Стверджувати, що українські норми зовсім не враховують літній режим будівель, було б неправильно.

ДБН В.1.2-11:2021 «Енергозбереження та енергоефективність» передбачає врахування орієнтації будівлі, положення сонця, затінення та сонцезахисту, а також динамічних теплових характеристик конструкцій і систем охолодження.

ДБН В.2.6-31:2021 «Теплова ізоляція та енергоефективність будівель» містить вимоги щодо теплостійкості непрозорих зовнішніх огороджувальних конструкцій у літній період.

В окремих нормах вимоги ще конкретніші. Наприклад, для висотних будівель прямо передбачено захист приміщень від перегріву та рекомендовано віддавати перевагу автоматизованим системам сонцезахисту. Для закладів охорони здоров'я в певних кліматичних районах і за певної орієнтації світлові прорізи мають бути обладнані сонцезахистом.

Отже, проблема не в тому, що поняття літнього перегріву в українських нормах відсутнє.

Питання в іншому: наскільки системно ці вимоги пов'язують між собою саме вікно, сонячні надходження, зовнішній сонцезахист, вентиляцію і реальну температуру всередині приміщення.

П'ять країн — п'ять підходів

Порівняння показує цікаву різницю. У багатьох європейських нормах сонячне навантаження через вікно перетворюється на конкретний параметр, який потрібно перевірити.

Це може бути g-value, сонячна площа, показник сонячних надходжень або допустима тривалість перегріву.

І саме цього рівня конкретики поки часто бракує в українській практиці.

Чому одного Uw вже недостатньо

Для віконного ринку ця зміна має принципове значення.

В Україні енергоефективність вікна традиційно асоціюється передусім з опором теплопередачі: чим менше тепла конструкція втрачає взимку, тим краще.

Але «тепле» вікно не обов'язково є оптимальним вікном для літа.

Два склопакети з близькими показниками теплоізоляції можуть дуже по-різному пропускати сонячну енергію. Для південного або західного фасаду ця різниця може безпосередньо впливати на температуру в приміщенні та потребу в кондиціонуванні.

Тому сучасна формула енергоефективного вікна поступово стає складнішою:

теплоізоляція + контроль сонячних надходжень + затінення + можливість ефективного провітрювання.

Іноді найкращим рішенням буде сонцезахисне скло. В іншій будівлі — зовнішні рафштори. В третій — поєднання скла, архітектурного затінення та нічного провітрювання.

Універсального «найкращого склопакета» тут уже немає.

Наступний крок Європи — проєктувати не за вчорашньою погодою

Дослідження AIVC виявило ще одну проблему: навіть країни, які вже оцінюють перегрів, часто продовжують використовувати історичні кліматичні дані.

Але будівля, спроєктована у 2026 році, працюватиме у 2040, 2050 і, можливо, 2070 році.

Саме тому європейська дискусія поступово переходить від звичайної перевірки перегріву до поняття climate resilience — здатності будівлі залишатися придатною для комфортного перебування людей під час майбутніх хвиль спеки та інших екстремальних умов.

За даними AIVC, такі перевірки сьогодні прямо передбачені лише у п'яти з досліджених 19 юрисдикцій.

Погляд Fasadinfo

Україна зараз має унікальну і водночас складну ситуацію: значну частину житлових і громадських будівель доведеться відновлювати або суттєво модернізувати.

Це означає, що рішення, які приймаються сьогодні, визначатимуть характеристики українських будівель на наступні десятиліття.

Просто встановити більш «тепле» вікно і додати утеплення фасаду вже недостатньо.

Європейський досвід показує інший напрямок: ще на стадії проєкту потрібно розуміти, скільки сонячного тепла потрапить через вікна, що відбудеться з температурою приміщення під час хвилі спеки, чи зможе будівля охолоджуватися вночі і коли справді знадобиться кондиціонування.

Для української віконної галузі це означає і зміну самого поняття енергоефективного вікна.

Питання майбутнього — не тільки «скільки тепла втрачає це вікно взимку?», а й «скільки зайвого тепла воно впустить у будинок влітку?».